Значення в інших словниках
-
повійниця —
пові́йниця іменник жіночого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
повійниця —
-і, ж., рідко. Те саме, що повія.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
повійниця —
ПОВІ́ЙНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що пові́я. Чи не з повійницею, бува, якою спізнався [Чіпка], то соромно признаватись?.. (Панас Мирний); Та зовсім неможливим стало її життя відтоді, коли батько відкрито заявив боярам, дружині і всьому Галичу...
Словник української мови у 20 томах
-
повійниця —
ПОВІ́Я (жінка, що займається проституцією), ПРОСТИТУ́ТКА, ЖІ́НКА ЛЕГКО́Ї ПОВЕДІ́НКИ, ПА́ПЛЮГА лайл., ХЛЬО́РКА лайл., ПОВІ́ЙНИЦЯ заст., КУРТИЗА́НКА заст., КОКО́ТКА заст., ЛОРЕ́ТКА заст. Колись і він чекав своєї неземної любові..
Словник синонімів української мови
-
повійниця —
ПОВІ́ЙНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що пові́я. Чи не з повійницею, бува, якою спізнався [Чіпка], то соромно признаватись?.. (Мирний, І, 1949, 326).
Словник української мови в 11 томах
-
повійниця —
Повійниця, -ці ж. Потаскуха. Мир. ХРВ. 158. Чи не з повійницею бува якою спізнався. Мир. ХРВ. 296.
Словник української мови Грінченка