повійка
ПОВІ́ЙКА, и, ж.
Те саме, що пові́й.
На шовкових трав киреї розцвітають орхідеї, крокіс, мальви, марунки і ніжненькі повійки... (Уляна Кравченко);
Наче сріблені гноти, Золотисту кору Обвивали у ялин Батоги повійки (П. Воронько);
Йду далі. От і вулиця курна; окопи заросли колючою повійкою (М. Коцюбинський);
А скільки квітів всіляких – і білих, і синіх і жовтих – ромашки всипали геть увесь схил до лугу, малі бузові дзвіночки, жовті кульбаби, пурпурово-червоні дикі гвоздички, на кущах білі парасольки-повійки... (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)