повійка
ПОВІ́ЙКА, и, ж. Те саме, що пові́й.
На шовкових трав киреї розцвітають орхідеї, крокіс, мальви, марунки і ніжненькі повійки… (У. Кравч., Вибр., 1958, 155);
Наче сріблені гноти, Золотисту кору Обвивали у ялин Батоги повійки (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 141);
Йду далі. От і вулиця курна; окопи заросли колючою повійкою (Коцюб., І, 1955, 460).
Словник української мови (СУМ-11)