Великий тлумачний словник сучасної мови

повійка

пові́йка

-и, ж.

Те саме, що повій.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. повійка — Повійка [14, с. 254] – “(Convolvulus). Багаторічний виткий трав’янистий бур’ян із дзвіночкоподібними квітками, березка” [СУМ, VI, с. 671], [ІЦ-2009] пові́йка: вьющееся растеніе [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
  2. повійка — пові́йка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  3. повійка — ПОВІ́ЙКА, и, ж. Те саме, що пові́й. На шовкових трав киреї розцвітають орхідеї, крокіс, мальви, марунки і ніжненькі повійки... (Уляна Кравченко); Наче сріблені гноти, Золотисту кору Обвивали у ялин Батоги повійки (П. Воронько); Йду далі.  Словник української мови у 20 томах
  4. повійка — БЕРЕ́ЗКА (БЕРІ́ЗКА) (багаторічна бур'янова витка рослина), ПОВІ́Й, ПОВІ́ЙКА, ПАВУТИ́ЦЯ. По обидва боки шляху без кінця і краю колосилися пшениці, оздоблені синіми волошками, рожевими цвіточками березки і білою кашкою (П.  Словник синонімів української мови
  5. повійка — ПОВІ́ЙКА, и, ж. Те саме, що пові́й. На шовкових трав киреї розцвітають орхідеї, крокіс, мальви, марунки і ніжненькі повійки… (У. Кравч., Вибр., 1958, 155); Наче сріблені гноти, Золотисту кору Обвивали у ялин Батоги повійки (Воронько, Коли вирост.  Словник української мови в 11 томах
  6. повійка — Повійка, -ки ж. раст. Convolvulus arvensis L. Анн. 107. Вх. Пч. І. 9. ум. повієчка. На городі повієчка. Грин. III. 525.  Словник української мови Грінченка