повій
ПОВІ́Й, во́ю, ч.
1. (Convolvulus). Багаторічний виткий трав’янистий бур’ян із дзвіночкоподібними квітками; березка.
— Повій плететься геть на диво, Хилить пшеницю криво, криво (Фр., X, 1954, 75).
2. (Lucium). Чагарникова рослина з колючими гілками, що росте на засмічених місцях крутосхилів.
Обабіч були рови, засипані торішнім бур’яном та сміттям, а вже вище, над ровами, сірів хаотичними купами повій (Гуц., Скупана.., 1965, 47).
Словник української мови (СУМ-11)