повій
пові́й
Вою, ч., бот. Багаторічний виткий трав'янистий бур'ян із дзвіночкоподібними квітками; березка.
Клуні чорніє стріха,
темний, як ніч, повій
терпкістю дме з горіха,
сумом з диточих вій. (П-2:27-28).
Словник поетичної мови Василя Стуса