повій
ПОВІ́Й, во́ю, ч.
1. Багаторічний виткий трав'янистий бур'ян із дзвіночкоподібними квітками; березка.
– Повій плететься геть на диво, Хилить пшеницю криво, криво (І. Франко).
2. Чагарникова рослина з колючими гілками, що росте на засмічених місцях крутосхилів.
Обабіч були рови, засипані торішнім бур'яном та сміттям, а вже вище, над ровами, сірів хаотичними купами повій (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)