повіз

ПО́ВІЗ, возу, ч., заст. Екіпаж.

Старий порівнявся з панським повозом, зійшов з дороги (Укр.. казки, легенди.., 1957, 385);

В повіз великий богині щасливої впряжені коні (Л. Укр., IV, 1954, 280);

Звели запрягти йому в повіз Коней, ходою найшвидших (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 67).

Значення в інших словниках

1. повіз — По́віз: — запряжена карета [51]  Словник з творів Івана Франка
2. повіз — по́віз іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. повіз — див. ЕКІПАЖ.  Словник синонімів Караванського
4. повіз — -воза, ч., заст. Екіпаж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. повіз — ПО́ВІЗ, возу, ч., заст. Екіпаж. Старий порівнявся з панським повозом, зійшов з дороги (з казки); В повіз великий богині щасливої впряжені коні (Леся Українка); Звели запрягти йому в повіз Коней, ходою найшвидших (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).  Словник української мови у 20 томах
6. повіз — I. ЕКІПА́Ж (на ресорах з дверцятами та вікнами, іноді — з відкидним верхом), КОЛЯ́СКА, ВІЗО́К, ЧОРТОПХА́ЙКА розм., КОЛЯ́СА заст., ПОВІ́З (ПОВО́З) заст., БУ́ДКА діал.  Словник синонімів української мови
7. повіз — Повіз нар. = повз. Лохв. у. Іду повіз його та й думаю: чи займе ж він мене? Пирят. у. --------------- Повіз, -возу м. Экипажъ. Посідали пани у той повіз. МВ. (О. 1862. III. 51). Перестріли разбойники і одібрали і гроші, і одежу, і коні з повозом. Чуб. II. 206.  Словник української мови Грінченка