повільність
ПОВІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. пові́льний.
Громадилась гроза на небосхилі в повільності врочистій... (М. Нагнибіда);
Треба, щоб хтось, хоч для порядку, був старшим, от і став ним привабливий у своїй повільності і зосередженій недовірі Левко (М. Стельмах);
Алієв .. промовляв, як завжди, вдумливо, повільно .. Ця повільність у словах дуже дисгармоніювала з усією поведінкою цієї людини, надзвичайно швидкої в рішеннях (О. Донченко);
Процес формування держави і права східних слов'ян в ІХ –ХІV сторіччях відрізнявся повільністю і неповнотою використання всіх можливостей і потенціалу (із журн.);
Серед менш позитивних аспектів я хотів би відзначити повільність процесів розвитку в країні (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)