повільно
ПОВІ́ЛЬНО.
Присл. до пові́льний.
Опинившись за Грабинцями, Максим пішов повільніше (Н. Кобринська);
Весняний світанок народжувався повільно (Григорій Тютюнник);
Спочатку танцювали повільно, плавно, мов хитались од вітру (М. Коцюбинський);
Опанас говорив повільно, обдумуючи й виважуючи зміст кожного слова (О. Довженко);
Широкий та чистий тут Дніпро, .. він тече повільно, величаво (О. Гончар);
Але і тоді в йому [в селі] малось дві церкви, Й звичая держалися там, Що можна було доступати повільно В одну тільки церкву жінкам (Я. Щоголів);
В хаті стало повільніше (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)