повіритися

ПОВІ́РИТИСЯ¹, иться, док., безос.

Упевнитися, переконатися в правильності, правдивості чого-небудь.

На душу проллються тиха задума і спокій; навіть повіриться, що надалі в житті все має бути тільки ліпшим (М. Стельмах);

Він увійшов і привітався тихо, Так усміхнувся весело до нас, Що зразу всім повірилось – не лихо, Добро і щирість увійшли у клас (М. Гірник).

ПОВІ́РИТИСЯ², рюся, ришся, док., рідко.

Те саме, що дові́ритися.

Моїй опіці можете спокійно повіритися (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. повіритися — пові́ритися 1 дієслово доконаного виду упевнитися, переконатися в правильності, правдивості чого-небудь безос. пові́ритися 2 дієслово доконаного виду довіритися рідко  Орфографічний словник української мови
2. повіритися — I -иться, док., безос. Упевнитися, переконатись у правильності, правдивості чого-небудь. II -рюся, -ришся, док., рідко. Те саме, що довіритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повіритися — ПОВІ́РИТИСЯ¹, иться, док., безос. Упевнитися, переконатися в правильності, правдивості чого-небудь. На душу проллються тиха задума і спокій; навіть повіриться, що надалі в житті все має бути тільки ліпшим (Стельмах, І, 1962, 538)...  Словник української мови в 11 томах