повістувати

ПОВІСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Докладно, спокійно розповідати; розказувати.

Низенький бадіка підійшов до директора і, кладучи зібрані гроші на стіл, повістував, що вони ті гроші найшли у суді на підлозі (Марко Черемшина);

– А чому ж ти мені, синку, давно не дав знати? – лаю я на хлопця. – Я хотів, бадічку, коли ж бо неня ув одно мене не пускали, – повістує хлопець плачучи (з навч. літ.).

2. Повідомляти, сповіщати.

Сумно повістувала трембіта про смерть (М. Коцюбинський);

Іде [Юра], безтямний, повістувати мирові нову правду, що Танасій хоче їх [селян] підвести (А. Крушельницький).

Значення в інших словниках

1. повістувати — повістува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повістувати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
3. повістувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Докладно, спокійно розповідати; розказувати. 2》 Повідомляти, сповіщати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повістувати — ПОВІДОМЛЯ́ТИ кого, рідше кому (доводити до чийогось відома), СПОВІЩА́ТИ, ДАВА́ТИ ЗНА́ТИ кому, ВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ) кому, ЗВІЩА́ТИ розм., ЯСИ́ТИ заст., ДОВО́ДИТИ кому, діал., ОСВІ́ДЧУВАТИ кому, діал.  Словник синонімів української мови
5. повістувати — ПОВІСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Докладно, спокійно розповідати; розказувати. Низенький бадіка підійшов до директора і, кладучи зібрані гроші на стіл, повістував, що вони ті гроші найшли у суді на підлозі (Черемш., Тв., 1960, 264).  Словник української мови в 11 томах
6. повістувати — Повістува́ти, -ту́ю, -єш гл. Говорить, разсказывать. Шух. І. 45. Я хотів, бадічку, коли ж неня мене не пускали, повістує хлопець плачучи. Федьк.  Словник української мови Грінченка