повість
ПО́ВІСТЬ, і, ж.
1. Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом.
Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори – це короткі оповідання .. Але він пише і великі повісті (М. Коцюбинський);
Всі ці трагічні оповідання Шевченко не забував. Вони стали тим невичерпним джерелом, з якого до самої смерті черпав він теми для своїх повістей і поем (З. Тулуб).
2. Оповідання.
А сюю повість, або казку, та розказував мені покійний Панас Месюра (Г. Квітка-Основ'яненко);
Просто й немудро пливла промова – повість жіночого життя (В. Еллан-Блакитний).
Словник української мови (СУМ-20)