повість —
по́вість іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
повість —
-і, ж. 1》 Літературний художній розповідний твір, що посідає проміжне місце між оповіданням і романом. 2》 Оповідання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
повість —
ПО́ВІСТЬ, і, ж. 1. Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом. Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори – це короткі оповідання .. Але він пише і великі повісті (М.
Словник української мови у 20 томах
повість —
РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм.
Словник синонімів української мови
повість —
ПО́ВІСТЬ, і, ж. 1. Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом. Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори — це короткі оповідання.. Але він пише і великі повісті (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
повість —
По́вість, -ти ж. Повѣсть, разсказъ. Так казала мені стара Куцайка, росказуючи сюю повість. Кв.
Словник української мови Грінченка