повість
ПО́ВІСТЬ, і, ж.
1. Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом.
Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори — це короткі оповідання.. Але він пише і великі повісті (Коцюб., III, 1956, 39);
Всі ці трагічні оповідання Шевченко не забував. Вони стали тим невичерпним джерелом, з якого до самої смерті черпав він теми для своїх повістей і поем (Тулуб, В степу.., 1964, 214).
2. Оповідання.
А сюю повість, або казку, та розказував мені покійний Панас Месюра (Кв.-Осн., II, 1956, 222);
Просто й немудро пливла промова — повість жіночого життя (Еллан, II, 1958, 9).
Словник української мови (СУМ-11)