1. Словник української мови в 11 томах

повість

ПО́ВІСТЬ, і, ж.

1. Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом.

Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори — це короткі оповідання.. Але він пише і великі повісті (Коцюб., III, 1956, 39);

Всі ці трагічні оповідання Шевченко не забував. Вони стали тим невичерпним джерелом, з якого до самої смерті черпав він теми для своїх повістей і поем (Тулуб, В степу.., 1964, 214).

2. Оповідання.

А сюю повість, або казку, та розказував мені покійний Панас Месюра (Кв.-Осн., II, 1956, 222);

Просто й немудро пливла промова — повість жіночого життя (Еллан, II, 1958, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повість — по́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. повість — [пов'іс'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у, р. мн. -стей Орфоепічний словник української мови
  3. повість — -і, ж. 1》 Літературний художній розповідний твір, що посідає проміжне місце між оповіданням і романом. 2》 Оповідання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повість — По́вість, -вісти, -вісті, по́вістю; по́вісті, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. повість — ПО́ВІСТЬ, і, ж. 1. Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом. Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори – це короткі оповідання .. Але він пише і великі повісті (М. Словник української мови у 20 томах
  6. повість — РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм. Словник синонімів української мови
  7. повість — По́вість, -ти ж. Повѣсть, разсказъ. Так казала мені стара Куцайка, росказуючи сюю повість. Кв. Словник української мови Грінченка