1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

повість

По́вість, -вісти, -вісті, по́вістю; по́вісті, -стей

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повість — по́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. повість — [пов'іс'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у, р. мн. -стей Орфоепічний словник української мови
  3. повість — -і, ж. 1》 Літературний художній розповідний твір, що посідає проміжне місце між оповіданням і романом. 2》 Оповідання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повість — ПО́ВІСТЬ, і, ж. 1. Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом. Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори – це короткі оповідання .. Але він пише і великі повісті (М. Словник української мови у 20 томах
  5. повість — РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм. Словник синонімів української мови
  6. повість — ПО́ВІСТЬ, і, ж. 1. Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом. Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори — це короткі оповідання.. Але він пише і великі повісті (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. повість — По́вість, -ти ж. Повѣсть, разсказъ. Так казала мені стара Куцайка, росказуючи сюю повість. Кв. Словник української мови Грінченка