1. Словник синонімів української мови

повість

РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм., БРЕХЕ́НЬКА розм. (перев. анекдотичного характеру). Коли Марко скінчив свою розповідь, есмінець об'якорювався в бухті (М. Трублаїні); Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (І. Нечуй-Левицький); Коли наступала ніч, діти варили кашу коло куренів і слухали оповіді вчителя (І. Цюпа); Майор на ходу розповідав бійцям різні історії (О. Гончар); Водій Цюпа замислився. А чого він замислився — детальний виклад буде далі (Ю. Яновський); Слухаючи таку невеселу повість, полковник Шрам і голову понурив (П. Куліш); Тяжко ставало йому, коли слухав її оповістей, коли дивився зблизька на нужду і погань їх життя (І. Франко); Січові оповістки про запорозьку вдачу, про запорозьку волю западали в гаряче серце онукове... (Панас Мирний); Мене він бавив Розповідками двірськими (Леся Українка); Нічник Микола Юринга, щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В. Гжицький); Іванові не раз гірко приходилося слухати розказів молодшого брата (І. Франко); — Та ось не перебаранчайте! Доказуй уже, Мусію, свою притчу (А. Головко); Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же тую полонку рубав, коня напував (П. Чубинський); За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повість — по́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. повість — [пов'іс'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у, р. мн. -стей Орфоепічний словник української мови
  3. повість — -і, ж. 1》 Літературний художній розповідний твір, що посідає проміжне місце між оповіданням і романом. 2》 Оповідання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повість — По́вість, -вісти, -вісті, по́вістю; по́вісті, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. повість — ПО́ВІСТЬ, і, ж. 1. Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом. Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори – це короткі оповідання .. Але він пише і великі повісті (М. Словник української мови у 20 томах
  6. повість — ПО́ВІСТЬ, і, ж. 1. Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом. Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори — це короткі оповідання.. Але він пише і великі повісті (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. повість — По́вість, -ти ж. Повѣсть, разсказъ. Так казала мені стара Куцайка, росказуючи сюю повість. Кв. Словник української мови Грінченка