погамований
ПОГАМО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до погамува́ти.
На ньому [човні], крім гребців, були..: старець Данило .. і один його ученик, молодий іще чернець з чорними, блискучими очима і з виразом упертої, нічим не погамованої волі (І. Франко);
Сашко змовчав .. і без жодного слова, з ледь погамованою образою, вийшов надвір (Ю. Бедзик);
// у знач. прикм.
Нартал випускає з рук кухля і кидається на лаву, зовсім знесилений погамованим вибухом (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)