погамовувати

ПОГАМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПОГАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.

1. Не давати виявлятися; стримувати.

Хвилю він вагувався, чи відповідати дальше на його [Захара] допитування, далі погамував свій невчасний порив [злості] (І. Франко);

Доктор Темір догриз мундштука і встав. – Я піду, – сказав, не в силах погамувати в собі досади й обурення (В. Гжицький).

2. Те саме, що заспоко́ювати 1.

Порицька так стурбувалась, аж обличчя плямистою краскою вкрилось. Ольга погамувала її рукою (Леся Українка).

3. Те саме, що заспоко́ювати 2.

В келихи й чаші з вином, що пили вони, вкинула [Єлена] раптом Зілля, що й біль погамує і горе дозволить забути (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

4. Утамовувати (голод, спрагу і т. ін.).

Коли випадає перед світом роса, ми, попадавши, злизуємо її язиками .. Хоч раз якби погамувати спрагу! (О. Гончар);

Ніч ховала від утікача людські оселі; вона не підпускала його ні до городів, ні до невеличких піль, де б він мав змогу пожувати молодих колосків, щоб хоч трохи погамувати голод (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. погамовувати — погамо́вувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. погамовувати — -ую, -уєш, недок., рідко, погамувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Не давати виявлятися; стримувати. 2》 Те саме, що заспокоювати I. 3》 Те саме, що заспокоювати II. 4》 Утамовувати (голод, спрагу і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погамовувати — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм.  Словник синонімів української мови
4. погамовувати — ПОГАМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПОГАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Не давати виявлятися; стримувати. Хвилю він вагувався, чи відповідати дальше на його [Захара] допитування, далі погамував свій невчасний порив [злості] (Фр.  Словник української мови в 11 томах