погамовувати
ПОГАМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПОГАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
1. Не давати виявлятися; стримувати.
Хвилю він вагувався, чи відповідати дальше на його [Захара] допитування, далі погамував свій невчасний порив [злості] (І. Франко);
Доктор Темір догриз мундштука і встав. – Я піду, – сказав, не в силах погамувати в собі досади й обурення (В. Гжицький).
2. Те саме, що заспоко́ювати 1.
Порицька так стурбувалась, аж обличчя плямистою краскою вкрилось. Ольга погамувала її рукою (Леся Українка).
3. Те саме, що заспоко́ювати 2.
В келихи й чаші з вином, що пили вони, вкинула [Єлена] раптом Зілля, що й біль погамує і горе дозволить забути (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
4. Утамовувати (голод, спрагу і т. ін.).
Коли випадає перед світом роса, ми, попадавши, злизуємо її язиками .. Хоч раз якби погамувати спрагу! (О. Гончар);
Ніч ховала від утікача людські оселі; вона не підпускала його ні до городів, ні до невеличких піль, де б він мав змогу пожувати молодих колосків, щоб хоч трохи погамувати голод (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- погамовувати — погамо́вувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- погамовувати — -ую, -уєш, недок., рідко, погамувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Не давати виявлятися; стримувати. 2》 Те саме, що заспокоювати I. 3》 Те саме, що заспокоювати II. 4》 Утамовувати (голод, спрагу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- погамовувати — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм. Словник синонімів української мови
- погамовувати — ПОГАМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПОГАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Не давати виявлятися; стримувати. Хвилю він вагувався, чи відповідати дальше на його [Захара] допитування, далі погамував свій невчасний порив [злості] (Фр. Словник української мови в 11 томах