погладити

ПОГЛА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що.

1. Провести долонею, рукою, пальцями по поверхні чого-небудь.

Старшина засукав рукави, погладив довгого вуса (М. Коцюбинський);

Запевняють, що їй [відьмі] треба Лиш погладити рукою, Щоб свиня пропала сита, Або навіть віл здоровий (Леся Українка);

Старий Мельхиседек погладив держака своєї шаблі (О. Ільченко);

// Провести долонею, рукою, пальцями, вирівнюючи, розправляючи що-небудь.

Дорош погладив маленькою рукою скатертину на столі (Григорій Тютюнник);

// Проводячи долонею, рукою, пальцями, приголубити, попестити кого-, що-небудь.

Дивиться Олександра, як її дитина рученята простягає до людей; як хто копієчку дасть, хто бублика, інший чорняву головку погладить (Марко Вовчок);

Зовсім мале, безпорадне [лоша], воно .. довірливо йшло в руки бійців. Кожному захотілося погладити його (О. Гончар);

Вийме [Яшко] з пазухи [сопілку], ніжно по струпцях погладить, де розколинка скраю, пильно обдивиться і щось заговорить до неї, втішно так (А. Головко);

* Образно. Коли ж холодна зоря північна промінням руки погладить їй, вона загляне востаннє в вічі, заплаче й зникне в півтьмі глухій... (В. Сосюра).

2. перен., розм. Ударити, побити кого-небудь.

Фарона першого погладив По тім'ю гострим кладенцем [мечем] І добре так його ударив, Що сей вильнув наверх денцем (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. погладити — погла́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погладити — [погладиетие] -аджу, -диеш; нак. -ад', -ад'теи  Орфоепічний словник української мови
3. погладити — -джу, -диш, док., перех. 1》 Провести долонею, рукою, пальцями по поверхні чого-небудь. || Провести долонею, рукою, пальцями, вирівнюючи, розправляючи що-небудь. || Проводячи долонею, рукою, пальцями, приголубити, попестити кого-, що-небудь. 2》 перен., розм. Ударити, побити кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погладити — гла́дити / погла́дити по голі́вці (голові́) кого і без додатка. 1. Хвалити, заохочувати. Я помітила, що ти .. почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше; за се, звісно, тебе варто по голівці погладити (Леся Українка).  Фразеологічний словник української мови
5. погладити — ПРАСУВА́ТИ (вирівнювати перев. після прання гарячою праскою), ГЛА́ДИТИ розм.; ВИПРАСО́ВУВАТИ, ВІДПРАСО́ВУВАТИ, ПРОПРАСО́ВУВАТИ, ВИГЛА́ДЖУВАТИ розм., ВІДГЛА́ДЖУВАТИ розм., ПРОГЛА́ДЖУВАТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
6. погладити — ПОГЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Провести долонею, рукою, пальцями по поверхні чого-небудь. Старшина засукав рукави, погладив довгого вуса (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. погладити — Погла́дити, -джу, -диш гл. Погладить. Погладив проти шерсти. Ном. № 3990.  Словник української мови Грінченка