погладити
ПОГЛА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що.
1. Провести долонею, рукою, пальцями по поверхні чого-небудь.
Старшина засукав рукави, погладив довгого вуса (М. Коцюбинський);
Запевняють, що їй [відьмі] треба Лиш погладити рукою, Щоб свиня пропала сита, Або навіть віл здоровий (Леся Українка);
Старий Мельхиседек погладив держака своєї шаблі (О. Ільченко);
// Провести долонею, рукою, пальцями, вирівнюючи, розправляючи що-небудь.
Дорош погладив маленькою рукою скатертину на столі (Григорій Тютюнник);
// Проводячи долонею, рукою, пальцями, приголубити, попестити кого-, що-небудь.
Дивиться Олександра, як її дитина рученята простягає до людей; як хто копієчку дасть, хто бублика, інший чорняву головку погладить (Марко Вовчок);
Зовсім мале, безпорадне [лоша], воно .. довірливо йшло в руки бійців. Кожному захотілося погладити його (О. Гончар);
Вийме [Яшко] з пазухи [сопілку], ніжно по струпцях погладить, де розколинка скраю, пильно обдивиться і щось заговорить до неї, втішно так (А. Головко);
* Образно. Коли ж холодна зоря північна промінням руки погладить їй, вона загляне востаннє в вічі, заплаче й зникне в півтьмі глухій... (В. Сосюра).
2. перен., розм. Ударити, побити кого-небудь.
Фарона першого погладив По тім'ю гострим кладенцем [мечем] І добре так його ударив, Що сей вильнув наверх денцем (І. Котляревський).
Значення в інших словниках
- погладити — погла́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- погладити — [погладиетие] -аджу, -диеш; нак. -ад', -ад'теи Орфоепічний словник української мови
- погладити — -джу, -диш, док., перех. 1》 Провести долонею, рукою, пальцями по поверхні чого-небудь. || Провести долонею, рукою, пальцями, вирівнюючи, розправляючи що-небудь. || Проводячи долонею, рукою, пальцями, приголубити, попестити кого-, що-небудь. 2》 перен., розм. Ударити, побити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погладити — гла́дити / погла́дити по голі́вці (голові́) кого і без додатка. 1. Хвалити, заохочувати. Я помітила, що ти .. почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше; за се, звісно, тебе варто по голівці погладити (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
- погладити — ПРАСУВА́ТИ (вирівнювати перев. після прання гарячою праскою), ГЛА́ДИТИ розм.; ВИПРАСО́ВУВАТИ, ВІДПРАСО́ВУВАТИ, ПРОПРАСО́ВУВАТИ, ВИГЛА́ДЖУВАТИ розм., ВІДГЛА́ДЖУВАТИ розм., ПРОГЛА́ДЖУВАТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- погладити — ПОГЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Провести долонею, рукою, пальцями по поверхні чого-небудь. Старшина засукав рукави, погладив довгого вуса (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- погладити — Погла́дити, -джу, -диш гл. Погладить. Погладив проти шерсти. Ном. № 3990. Словник української мови Грінченка