погладити
ПОГЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Провести долонею, рукою, пальцями по поверхні чого-небудь.
Старшина засукав рукави, погладив довгого вуса (Коцюб., І, 1955, 37);
Запевняють, що їй [відьмі] треба Лиш погладити рукою, Щоб свиня пропала сита, Або навіть віл здоровий (Л. Укр., IV, 1954, 167);
Старий Мельхиседек погладив держака своєї шаблі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 251);
// Провести долонею, рукою, пальцями, вирівнюючи, розправляючи що-небудь.
Дорош погладив маленькою рукою скатертину на столі (Тют., Вир, 1964, 163);
// Проводячи долонею, рукою, пальцями, приголубити, попестити кого-, що-небудь.
Дивиться Олександра, як її дитина рученята простягає до людей; як хто копієчку дасть, хто бублика, інший чорняву головку погладить (Вовчок, І, 1955, 34);
Зовсім мале, безпорадне [лоша], воно.. довірливо йшло в руки бійців. Кожному захотілося погладити його (Гончар, III, 1959, 137);
Вийме [Яшко] з пазухи [сопілку], ніжно по струпцях погладить, де розколинка скраю, пильно обдивиться і щось заговорить до неї, втішно так (Головко, І, 1957, 131);
*Образно. Коли ж холодна зоря північна промінням руки погладить їй, вона загляне востаннє в вічі, заплаче й зникне в півтьмі глухій… (Сос., І, 1957, 317).
Погла́дити доро́гу — випити на дорогу (для удачі, на щастя).
— Ну, бери ж кубок, — каже гетьман, — да підкріпись на дорогу. До Чорної Гори не близький світ. Ось і ми погладимо тобі дорогу (П. Куліш, Вибр., 1969, 97);
[Батько:] Вип’ємо ж на коней та погладимо гостині дорогу, та й будемо вертатись додому (Вас., III, 1960, 103);
Погла́дити по голові́ (по голі́вці) кого — поблажливо поставитися до чиїх-небудь вчинків (звичайно недобрих), схвалити їх; похвалити.
— За обман суду по голові не погладять, та й хуліганив ти. З ножем на жінку ви з Севою кинулись (Хижняк, Невгамовна, 1961, 28);
Я помітила, що ти.. почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше; за се, звісно, тебе варто по голівці погладить (Л. Укр., V, 1956, 18).
2. перен., розм. Ударити, побити кого-небудь.
Фарона першого погладив По тім’ю гострим кладенцем [мечем] І добре так його ударив, Що сей вильнув наверх денцем (Котл., І, 1952, 255).
Значення в інших словниках
- погладити — погла́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- погладити — [погладиетие] -аджу, -диеш; нак. -ад', -ад'теи Орфоепічний словник української мови
- погладити — -джу, -диш, док., перех. 1》 Провести долонею, рукою, пальцями по поверхні чого-небудь. || Провести долонею, рукою, пальцями, вирівнюючи, розправляючи що-небудь. || Проводячи долонею, рукою, пальцями, приголубити, попестити кого-, що-небудь. 2》 перен., розм. Ударити, побити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погладити — ПОГЛА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що. 1. Провести долонею, рукою, пальцями по поверхні чого-небудь. Старшина засукав рукави, погладив довгого вуса (М. Словник української мови у 20 томах
- погладити — гла́дити / погла́дити по голі́вці (голові́) кого і без додатка. 1. Хвалити, заохочувати. Я помітила, що ти .. почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше; за се, звісно, тебе варто по голівці погладити (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
- погладити — ПРАСУВА́ТИ (вирівнювати перев. після прання гарячою праскою), ГЛА́ДИТИ розм.; ВИПРАСО́ВУВАТИ, ВІДПРАСО́ВУВАТИ, ПРОПРАСО́ВУВАТИ, ВИГЛА́ДЖУВАТИ розм., ВІДГЛА́ДЖУВАТИ розм., ПРОГЛА́ДЖУВАТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- погладити — Погла́дити, -джу, -диш гл. Погладить. Погладив проти шерсти. Ном. № 3990. Словник української мови Грінченка