погойдати
ПОГОЙДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
Гойдати якийсь час.
– Ну, погойдай його [немовля] трошки, погойдай (О. Довженко);
– Налетять було месери [фашистські літаки]. Злетимо всі. Я крилами [літака] погойдаю, мовляв, тісніше гуртуйсь, орли!.. (Ю. Яновський);
* Образно. – З ножами святими, Та з батьком Максимом Сю ніч погуляєм, Ляхів погойдаєм!.. (Т. Шевченко);
// безос.
Ось погнало її [течію] аж до берега, .. підхопило порожню черепашку, сіпнуло її у воду, погойдало, погралось і знову викинуло на берег (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)