погойдати
ПОГОЙДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Гойдати якийсь час.
— Ну, погойдай його [немовля] трошки, погойдай (Довж., Зач. Десна, 1957, 515);
— Налетять було месери [фашистські літаки]. Злетимо всі. Я крилами [літака] погойдаю, мовляв, тісніше гуртуйсь, орли!.. (Ю. Янов., II, 1954, 184);
*Образно. — З ножами святими, Та з батьком Максимом Сю ніч погуляєм, Ляхів погойдаєм!.. (Шевч., І, 1963, 97);
// безос.
Ось погнало її [течію] аж до берега, ..підхопило порожню черепашку, сіпнуло її у воду, погойдало, погралось і знову викинуло на берег (Мирний, IV, 1955, 316).
Словник української мови (СУМ-11)