поголити
ПОГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, кого, що.
Док. до голи́ти 1.
По обіді роту повели в лазню, де цирульник старанно постриг і поголив їх (З. Тулуб);
Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди.., я не питав (Олесь Досвітній).
◇ Без ми́ла голи́ти / поголи́ти див. голи́ти;
(1) Поголи́ти лоб (чупри́ну і т. ін.), іст. – забрати в солдати.
Брати на панщину ходили, Поки лоби їм поголили! (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)