погорджений

ПОГО́РДЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до погорди́ти;

// у знач. прикм.

Ой доле! Погорджений кохання цвіт – зів'ялий – вже не зацвіте ніколи... (Уляна Кравченко);

// пого́рджено, безос. пред.

Й досі печуть щоки від сорому, кали згадає [Ганна], як її було погорджено (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. погорджений — пого́рджений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. погорджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до погордити. || погорджено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погорджений — презре́нний (пого́рджений) мета́л, зневажл. Гроші. — В поті чола мушу добувати свій хліб, щоденно мушу виборювати той презренний метал, якого мені, братці, часто бракує… (О. Гончар); (Сімон:) Він і досі не хоче сказати, відки (звідки) черпав той погорджений метал… (І. Франко).  Фразеологічний словник української мови
4. погорджений — ПОГО́РДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погорди́ти; // У знач. прикм. Ой доле! Погорджений кохання цвіт — зів’ялий — вже не зацвіте ніколи… (У. Кравч., Вибр., 1958, 55); // пого́рджено, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах