погорджений
ПОГО́РДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погорди́ти;
// У знач. прикм.
Ой доле! Погорджений кохання цвіт — зів’ялий — вже не зацвіте ніколи… (У. Кравч., Вибр., 1958, 55);
// пого́рджено, безос. присудк. сл.
Й досі печуть щоки від сорому, кали згадає [Ганна], як її було погорджено (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 91).
Словник української мови (СУМ-11)