погорджувати
ПОГО́РДЖУВАТИ, ую, уєш і рідше ПОГОРДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГОРДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док.
1. Ставитися до кого-небудь зневажливо, зверхньо, презирливо.
Він не тільки ненавидів покійного татка, але й погорджує ним, доказом чого є те, що гидує носити одяг покійного (Ірина Вільде);
Мася думала собі: мабуть я, хоч і запанію, а не буду погорджати простими дівчатами (А. Свидницький);
– Погордив мною! Волів іншу. Видко, що я вже нічого варт! (Л. Мартович);
[Марко:] Нарешті дочекався .. Вітатися з вами? Не погордите? (Мирослав Ірчан);
// Нехтувати чим-небудь, вважати не вартим уваги.
Бабуня лишила дітям окремо “пам'ятки”.. Вони висміяли все це, зрозумівши раз, що їх мати погорджує тими речами (О. Кобилянська);
Прийміть сердечну подяку за те, що ви не погордили запросинами молодих, невідомих і нічим не заслужених людей (І. Франко).
2. тільки недок., рідко. Те саме, що горди́тися 1.
Погорджувати своїм прізвищем.
Словник української мови (СУМ-20)