погордий
ПОГО́РДИЙ, а, е.
Те саме, що пого́рдливий.
Чарлі [чиж] – неповоротке ледащо, завжди бундючне, погорде і напівсонне (О. Копиленко);
Наша землячка ходила тихо, чорна коса одтягувала її голову трохи назад, і це надавало їй погордого вигляду (Ю. Яновський);
Косінський неначе прокинувся від забуття, звів погорду голову з гетьманською посмішкою на устах (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)