погордий
ПОГО́РДИЙ, а, е. Те саме, що пого́рдливий.
Чарлі [чиж] — неповоротке ледащо, завжди бундючне, погорде і напівсонне (Коп., Як вони.., 1961, 194);
Наша землячка ходила тихо, чорна коса одтягувала її голову трохи назад, і це надавало їй погордого вигляду (Ю. Янов., І, 1958, 171);
Косінський неначе прокинувся від забуття, звів погорду голову з гетьманською посмішкою на устах (Ле, Наливайко, 1957, 82).
Словник української мови (СУМ-11)