поготів
ПОГОТІ́В, присл.
Тим більше.
І без того вона ходила за Марусею, як за дитинкою маленькою, а тепер і поготів: з очей вичитувала кожне бажання, берегла від найменшого роздратовання (Г. Хоткевич);
– Чорногуз, і той своє гніздо має, а людина і поготів повинна мати своє (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)