пограти

ПОГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. що і без прям. дод. Грати якийсь час.

[Антей:] І ми ще маємо радіти з того, що нам дозволять у гучних палатах на лірі заграбованій [загарбаній] пограти? (Леся Українка);

Він добрий, Влас Григорович, він дасть скрипку додому пограти (О. Донченко).

2. без прям. дод., у що – чого і без дод. Брати якийсь час участь у якій-небудь грі.

– Пішла б, доцю, на вулицю: бач, тепер весна, вона раз красна. Пограла б з подруженьками у хрещика (Г. Квітка-Основ'яненко);

Бронко став .. заходити сюди [в читальню “Просвіти”] пограти в шахи значно пізніше (Ірина Вільде);

// перен. Ставитися якийсь час до кого-, чого-небудь легковажно, несерйозно.

[Чопорій:] Не схоче [віддати дочку] Трохим тепер, то заберу в нього ґрунт .. Хай лиш Трохим пограє зо мною (М. Кропивницький).

3. без прям. дод., перен. Рухати чим-небудь якийсь час.

Кортіло заліпити товстунові в мордяку, але він стримався, тільки зблід, пограв жовнами (П. Загребельний);

Пограти бровами.

4. без прям. дод., перен. Перебувати в русі якийсь час.

5. без прям. дод., перен. Іскритися, пінитися, шумувати якийсь час (про вино, шипучі напої і т. ін.).

6. що і без дод. Виступати на сцені якийсь час. Гра́ти / погра́ти коне́м (на коні́) див. гра́ти.

◇ (1) Погра́ти коме́дію – грати комедію якийсь час (див. гра́ти).

Йому треба було тільки трохи пограть комедію, частіше ходити до ректорового товариша і вдавать з себе жениха його старшої дочки (І. Нечуй-Левицький);

(2) Погра́ти коне́м (кі́ньми, на коні́, на ко́нях) – гарцювати на коні якийсь час.

– Я вам казав, що пограю сьогодні конем по полю (П. Куліш);

(3) Погра́ти на не́рвах кому і без дод. – те саме, що Гра́ти на не́рвах (якийсь час).

Він бачив, що їй хочеться щось утнути, подражнити свого благовірного, пограти йому на нервах (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. пограти — погра́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пограти — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і неперех., на чому – що. Грати (див. грати II 1)) якийсь час. 2》 неперех., у що – чого і без додатка. Брати якийсь час участь у якій-небудь грі. || перен. Ставитися якийсь час до кого-, чого-небудь легковажно, несерйозно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пограти — гра́ти на не́рвах чиїх, кому і без додатка. Дратувати, дражнити кого-небудь, навмисне спричиняти переживання комусь. — Оженюся, а там видно буде! — пояснив Денис, ніби зумисне граючи на нервах (Дорощукові) (М. Ю. Тарновський); — Васька!...  Фразеологічний словник української мови
4. пограти — ГРА́ТИ у що, чого й без додатка (брати участь у якій-небудь грі), ГРА́ТИСЯ у що, БА́ВИТИСЯ у що, чого, ГУЛЯ́ТИ у що, розм., ГУЛЯ́ТИСЯ у що, розм.; РІ́ЗАТИСЯ у що, розм., ДУ́ТИСЯ у що, фам. (з азартом, перев. у карти); КОЗИРЯ́ТИ без додатка, розм.  Словник синонімів української мови
5. пограти — ПОГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. і неперех., на чому — що. Грати ( див. гра́ти² 1) якийсь час. [Антей:] І ми ще маємо радіти з того, що нам дозволять у гучних палатах на лірі заграбованій [загарбаній] пограти? (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. пограти — Пограти, -граю, -єш гл. 1) Поиграть. 2) Обыграть. Та мені хоч аби що, то пограю його, дарма, що в його самі тузи та королі. Лубен. у. А котрий котрого пограв. Лубен. у.  Словник української мови Грінченка