погриміти

ПОГРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. погримля́ть; док.

1. безос. Про грім – певний час утворювати гучний, різкий звук; гриміти якийсь час.

[Харитон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє..! Отже, тільки погриміло та поблискало... (М. Кропивницький);

[Платон Гаврилович:] А мені здається, що не буде [дощу]. Отак погримить-погримить та й мине (С. Васильченко).

2. чим і без дод. Якийсь час утворювати гучні протяжні, розкотисті звуки (від ударів, падіння, пострілів тощо); погуркати.

Погриміти відром.

Значення в інших словниках

1. погриміти — погримі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погриміти — -млю, -миш; мн. погримлять; док. Гриміти якийсь час. Погриміти відром. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погриміти — Погримі́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. погриміти — ПОГРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. погримля́ть; док. Гриміти якийсь час. Погриміти відром; // безос. [Xаритон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє..! Отже, тільки погриміло та поблискало… (Кроп.  Словник української мови в 11 томах