погриміти

ПОГРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. погримля́ть; док. Гриміти якийсь час.

Погриміти відром;

// безос.

[Xаритон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє..! Отже, тільки погриміло та поблискало… (Кроп., II, 1958, 11);

[Платон Гаврилович:] А мені здається, що не буде [дощу]. Отак погримить-погримить та й мине (Вас., III, 1960, 138).

Значення в інших словниках

1. погриміти — погримі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погриміти — -млю, -миш; мн. погримлять; док. Гриміти якийсь час. Погриміти відром. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погриміти — Погримі́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. погриміти — ПОГРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. погримля́ть; док. 1. безос. Про грім – певний час утворювати гучний, різкий звук; гриміти якийсь час. [Харитон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє..! Отже, тільки погриміло та поблискало... (М.  Словник української мови у 20 томах