погрібник

ПОГРІБНИ́К, а́, ч.

Надбудова над погребом.

Сиклета пішла стежечкою через леваду, тихою ходою пройшла проз дідів погрібник (І. Нечуй-Левицький);

Виліз Сезон з погреба, підібрав одне [яблуко], що підкотилося аж під погрібник, витер об полу (Ю. Мушкетик);

// Передня частина погреба; вхід до погреба.

Значення в інших словниках

1. погрібник — погрібни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. погрібник — див. погріб  Словник синонімів Вусика
3. погрібник — -а, ч. Надбудова над погребом. || Передня частина погреба; вхід до погреба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погрібник — ПОГРІБНИ́К, а́, ч. Надбудова над погребом. Сиклета пішла стежечкою через леваду, тихою ходою пройшла проз дідів погрібник (Н.-Лев., IV, 1956, 216); Виліз Сезон з погреба, підібрав одне [яблуко], що підкотилося аж під погрібник, витер об полу (Мушк.  Словник української мови в 11 томах