погрібник
ПОГРІБНИ́К, а́, ч. Надбудова над погребом.
Сиклета пішла стежечкою через леваду, тихою ходою пройшла проз дідів погрібник (Н.-Лев., IV, 1956, 216);
Виліз Сезон з погреба, підібрав одне [яблуко], що підкотилося аж під погрібник, витер об полу (Мушк., Серце.., 1962, 290);
// Передня частина погреба; вхід до погреба.
Словник української мови (СУМ-11)