погупотіти
ПОГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм.
Підсил. до погу́пати.
– Бігом... арш [марш]! Це вони [курсанти] одразу виконують. Важко підняли ноги, побігли, погупотіли (О. Гончар);
Улас кивнув головою і, ще блідий від хвилювання, незграбний в рухах, погупотів важкими ботинками в коридор (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)