подарунок
ПОДАРУ́НОК, нка, ч.
1. Подарована річ; дарунок.
Подарунок назад не беруть (прислів'я);
[Одарка:(подає Іванові сорочку):] .. [Іван:] Оце так гостинець! Та як же гарно вимережена! За такий подарунок годиться й поцілувати! (М. Кропивницький);
– Оце, бачиш, сину, подарунок мені від мами на новосілля (О. Донченко);
// Гостинець.
Я годів зо два проходив По Чорноморії, по Дону... І подарунків накупив Найдорогіших... (Т. Шевченко);
Купив я йому в подарунок краватку й пішов (М. Коцюбинський);
– Вода й камінь точить, то гроші й подарунки дівочу впертість і поготів (А. Головко);
// ірон.
Вчора мав рішучу розмову з Образцовим, коли він випустить мене [з клініки], а він, подумавши, одповів: – .. Когда это будет – не знаю, но скажу Вам сам. – От і новорічний подарунок (М. Коцюбинський).
2. рідко. Дія за знач. подарува́ти.
Дуже вдячний Вам за подарунок переказу “Слова” (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)