подвоюватися
ПОДВО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПОДВО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, наказ. сп. подво́юйся і подві́йся; док.
1. Збільшуватися вдвічі.
Підраховано, що в сучасну епоху за кожні десять років обсяг наукової інформації, що є в розпорядженні людства, приблизно подвоюється (з газ.);
– Ти кричиш? Ну, вибачай, за се тобі подвоїться порція [ударів] (І. Франко);
Серце, мій сурмач, Моя струна, як треба – то подвійся, Вдесятерись, як треба плакать – плач, Пали, гнівись, лиш з правди не посмійся! (А. Малишко);
// Значно збільшуватися проти звичайного; посилюватися.
Ось мигнуло щось перед очима – жовте, кругле, дрібненьке... Невже філоксера? Увага подвоюється, зіниці ширшають (М. Коцюбинський);
Він відчув велику приязнь до старого акина, і ця приязнь подвоїлася, коли Жайсак розповів йому про те, як славетний акин .. склав пісеньку-сатиру про товстого бая (З. Тулуб).
2. Здаватися подвійним (у 1 знач.); двоїтися (про предмети).
Якщо дивитися крізь кристал кальциту, то зображення предметів подвоюється (з наук.-попул. літ.);
Вона вдивлялася в дядька Якима, борода якого маячила немовби десь далеко в тумані, а сам він наче подвоювався (Л. Юхвід).
3. діал. Суперечити самому собі.
Він подвоївся: раз казав, що нічого не бачив, а вдруге признався, що бачив (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)