подвоєний
ПОДВО́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до подво́їти.
Двадцять три роки, подвоєні в тінях на худому обличчі, у зморшці на чолі, немов зреклись своїх прав, зсушили молодість... (М. Коцюбинський);
// подво́єно, безос. пред.
За останні роки майже подвоєно врожайність озимої пшениці (з наук. літ.).
2. у знач. прикм. Збільшений удвічі; подвійний.
Напруження на фронті передавалось і в цех. Люди залишались на подовжені, а то й на подвоєні зміни (Яків Баш);
// Значно більший проти звичайного; посилений.
Клим не розуміє ні тих віршів, ні батькового захоплення ними. Інша річ – цукерки. Тут хлопець цілком схвалює батьків смак і завжди готовий з подвоєною енергією наполягати на ці ласощі (О. Маковей);
Струмінь зустрічного повітря з подвоєною силою вдарив в обличчя Марка (М. Трублаїні).
3. у знач. прикм., перен., рідко. Те саме, що подві́йний 3.
Зійшов з помосту дивний Айра Олдрідж, Упав у крісло, стомлений своїм Життям подвоєним, що зветься грою (М. Рильський).
4. у знач. прикм., лінгв. Утворений способом редуплікації; повторений двічі (про звук, букву, основу).
Словник української мови (СУМ-20)