поденно
ПОДЕ́ННО.
Присл. до поде́нний 1, 2.
Питаємо [ми з Прокопом у хазяйки], чи буде її рада на те, щоб ми поденно за хату їй сплачували (Марко Вовчок);
Кожен лічить свої заробітки, поденно і за місяць (В. Кучер);
Робив [Прокіп] поденно по мужиках (А. Головко);
Федь від непам'ятних часів працював у діда поденно. Він орав, сіяв, молотив (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)