поденно
ПОДЕ́ННО. Присл. до поде́нний 1, 2.
Питаємо [ми з Прокопом у хазяйки], чи буде її рада на те, щоб ми поденно за хату їй сплачували (Вовчок, І, 1955, 139);
Кожен лічить свої заробітки, поденно і за місяць (Кучер, Трудна любов, 1960, 5);
Робив [Прокіп] поденно по мужиках (Головко, І, 1957, 201);
Федь від непам’ятних часів працював у діда поденно. Він орав, сіяв, молотив (Гжицький, У світ.., 1960, 63).
Словник української мови (СУМ-11)