подення
ПО́ДЕ́ННЯ, я, с., діал.
1. Дно.
— Ніхто мене не посилав [на похорон], — відповіла [Пазя] соромливо. Достоту, як та миша під снопами, що як снопи розберуть аж до подення, то вона ховається в нору (Март., Тв., 1954, 381).
2. перен., зневажл. Декласовані елементи суспільства.
— Так, я справді на дні, — думалось йому, — на дні суспільності, а отсе довкола мене що ж, як не подення суспільності (Фр., І, 1955, 275).
Словник української мови (СУМ-11)