подення

Поде́ння:

— „частина, що залишається на дні“ (Ів.Фр.), дно, спід [XI]

— дно, спід [IV]

— останки на дні (Ів.Фр.) [I]

— тут: низи суспільства [31]

— солом'яна підстілка в клуні чи в оборозі [VI]

— Подення в поясненнях значить «дно, спід» (535). Насправді подення значить підклад з хмизу, соломи, дерева під стогами, оборогами тощо. [MО,IV]

Значення в інших словниках

1. подення — по́де́ння іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. подення — -я, с., діал. 1》 Дно. 2》 перен., зневажл. Декласовані елементи суспільства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подення — Поде́ння, -ння, -нню (від дно)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. подення — ПО́ДЕ́ННЯ, я, с., діал. 1. Дно. – Ніхто мене не посилав [на похорон], – відповіла [Пазя] соромливо. Достоту, як та миша під снопами, що як снопи розберуть аж до подення, то вона ховається в нору (Л. Мартович). 2. перен., зневажл.  Словник української мови у 20 томах
5. подення — ПО́ДЕ́ННЯ, я, с., діал. 1. Дно. — Ніхто мене не посилав [на похорон], — відповіла [Пазя] соромливо. Достоту, як та миша під снопами, що як снопи розберуть аж до подення, то вона ховається в нору (Март., Тв., 1954, 381). 2. перен., зневажл.  Словник української мови в 11 томах
6. подення — Поде́ння, -ня с. 1) Мѣсто на току для складыванья хлѣба въ скирды. 2) Дно саней или вообще экипажа.  Словник української мови Грінченка