подення
ПО́ДЕ́ННЯ, я, с., діал.
1. Дно.
– Ніхто мене не посилав [на похорон], – відповіла [Пазя] соромливо. Достоту, як та миша під снопами, що як снопи розберуть аж до подення, то вона ховається в нору (Л. Мартович).
2. перен., зневажл. Декласовані елементи суспільства.
– Так, я справді на дні, – думалось йому, – на дні суспільності, а отсе довкола мене що ж, як не подення суспільності (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)