подерти
ПОДЕ́РТИ, ПОДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. поде́р, ла, ло і подра́в, дра́ла, ло; наказ. сп. подери́.
1. кого, що. Док. до де́рти і дра́ти 1, 4.
Вони подерли на собі сорочки, бились навкулачки (І. Нечуй-Левицький);
Хоч витропив [вистежив] я того пугача, а гнізда його не знайшов – тільки дурно подрав штани (Марко Вовчок);
Обережно Дем'ян одриває ріжок конверта – так, щоб не подерти й листа (Ю. Смолич);
Де вже ставало надміру тряско, там хтось уставав і йшов пішки, аж нарешті подер черевики в шмаття (Леся Українка);
– Хоч чорт лапті подрав, та докупи зібрав (Номис);
Він [вовк] собі тільки боки подер колючками та й поплентався геть до болота (О. Копиленко).
2. без прям. дод., перен., розм. Док. до дра́ти 7.
Йосипенко, як несамовитий, схопився і чимдуж подрав у садок (Панас Мирний).
◇ (1) Моро́зом подра́ло по шку́рі кого, у кого – кого-небудь охопило неприємне відчуття холоду від сильного переляку, переживання і т. ін.
Усіх [панів] морозом подрало по шкурі від тієї речі і всі, глибоко зітхнувши, замолились: “Одверни і спаси нас, святий Владико!” (Панас Мирний);
Аж по́за шку́рою подра́ло.
– “Дурні! – крикнув гайдамака. – Ви б зробили так, як наші роблять, – вирізали та й годі”. – Як сказав це, то в мене аж поза шкурою подрало (Панас Мирний);
(2) По́за шку́рою (по шку́рі) подра́ло – про неприємне відчуття холоду від несподіваного, сильного переляку, переживання і т. ін.
У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу... (Панас Мирний);
Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його поза плечі (І. Франко);
Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)