подертий
ПОДЕ́РТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до поде́рти 1.
На землі лежала довга, місцями подерта, місцями полатана буда [верх халабуди] (Н. Кобринська);
Не спиться Івану – до ранку спокою йому не знайти, подерту в походах шкірянку вже знають безсонні пости (М. Упеник);
Майже всі [бійці] були вже обшарпані, закривавлені, подерті колючими гілками (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Подерте листя з дерев, збита трава й поламані квіти ніби обмилися свіжою водою [після граду] (Н. Кобринська);
Прихильник мужицького царства замислювався, поглядаючи на свої подерті, потріскані ноги (М. Стельмах).
2. у знач. прикм. Дірявий, драний.
Зверху сипав і сипав дрібний сухий сніг, наче борошно з подертого сита (З. Тулуб);
На те він і кравець, щоб подертий жупан носити! (прислів'я);
Коли я боялася тих злиднів, то се не тому, що мене лякав холод, голод, пошарпані вбрання, подерті черевики (Леся Українка);
* Образно. Дощ трохи ніби вщух. Поміж подертих хмар виплив щербатий місяць (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)