подертий

ПОДЕ́РТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поде́рти 1.

На землі лежала довга, місцями подерта, місцями полатана буда [верх халабуди] (Кобр., Вибр., 1954, 76);

Не спиться Івану — до ранку спокою йому не знайти, подерту в походах шкірянку вже знають безсонні пости (Уп., Вірші.., 1957, 148);

Майже всі [бійці] були вже обшарпані, закривавлені, подерті колючими гілками (Гончар, III, 1959, 104);

// У знач. прикм.

Подерте листя з дерев, збита трава й поламані квіти ніби обмилися свіжою водою [після граду] (Кобр., Вибр., 1954, 143);

Прихильник мужицького царства замислювався, поглядаючи на свої подерті, потріскані ноги (Стельмах, І, 1962, 503).

2. у знач. прикм. Дірявий, драний.

Зверху сипав і сипав дрібний сухий сніг, наче борошно з подертого сита (Тулуб, В степу.., 1964, 220);

На те він і кравець, щоб подертий жупан носити! (Укр.. присл.., 1955, 62);

Коли я боялася тих злиднів, то се не тому, що мене лякав холод, голод, пошарпані вбрання, подерті черевики (Л. Укр., III, 1952, 699);

*Образно. Дощ трохи ніби вщух. Поміж подертих хмар виплив щербатий місяць (Цюпа, Назустріч.., 1958, 111).

Значення в інших словниках

1. подертий — поде́ртий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. подертий — див. драний  Словник синонімів Вусика
3. подертий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до подерти 1). || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Дірявий, драний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. подертий — ПОДЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до поде́рти 1. На землі лежала довга, місцями подерта, місцями полатана буда [верх халабуди] (Н. Кобринська); Не спиться Івану – до ранку спокою йому не знайти, подерту в походах шкірянку вже знають безсонні пости (М.  Словник української мови у 20 томах
5. подертий — ДРА́НИЙ (про одяг, взуття і т. ін. — який подерся, зношений до дірок), ПОДЕ́РТИЙ, ПО́ДРАНИЙ, ПРОДЕ́РТИЙ, ПРО́ДРАНИЙ, ПОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, ПРОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, РВА́НИЙ, ПО́РВАНИЙ, ПОШМАТО́ВАНИЙ, РОЗШМАТО́ВАНИЙ, РОЗТЕ́РЗАНИЙ розм., ДРАНТИ́ВИЙ діал., ЦУ́РАВИЙ діал.  Словник синонімів української мови